верхняя плёнка

верхняя плёнка ж. Oberhaut f

1) Engineering: frieze panel (в многофиленчатой двери)

2) Architecture: frieze panel (многофиленчатой двери)

eng. Oberhaut

1) (плодов, овщей) шкурка, лушпайка, лушпина, лушпелина, (диал.) шалупайка, лущина, соб. лушпиння, лушпа, лушпайя (ср. р.), (только твёрдая: арбуза и пр.). шкаралупа, шкарлупа, скоринка; (на поверхности земли) шка[о]рупа. [З кавуна лушпина (Васильч.). По хаті шкаралуп (кавунових), як на баштані коло куреня (Свидн.). Земля взялася шкорупою (Сл. Гр.)]. Апельсинная, лимонная -ка - помаранчова, цитринова шкурка (лушпайка, скоринка). Покрываться, покрыться -кой (от тепла, преимущ. о почве) - шкарубнути, зашкарубнути, шкаруб[п]іти, зашкаруб[п]іти, зашкарупитися, братися, взятися шка[о]рупою. [Земля взялася шкорупою (Богодух)];

2) (хлеба) шку[о]рина, шку[о]ринка, скорина, скоринка, (диал.) оскірок (-рка). [Такий, мамо, хліб удавсь, - під шкуринку хоч сховайсь (Грін. III). Жувала скоринку хліба (Мирний). Два мішки сухарів насушила з оскірків (Борзен.)]. Верхняя -ка - (верхня) шку[о]ринка, скоринка. Нижняя -ка - спідка, спідушка, підспідок (-дка), підошва. -ка отстаёт, отстала у хлеба - хліб відсідається, відсівся. Отодрать, отдуть, выпороть кого на обе -ки - від[ви]шмагати (відчухрати, ви(ш)парити) кого на всі боки;

3) физиол., бот, техн. - корина, скорин(к)а; (плавающий слой) шкарубиння. -ка защитная - захисна шкарупа;

4) (ум. от Кора) кірка.

* * *

1) кі́рка; (плодов, овощей) шку́рка, шкі́рка, шкаралу́па, шкаралу́пина, шкаралу́ща, шкаралу́щина, шкаралю́ща; ( шелуха) лушпа́йка, лушпи́на, собир. лушпи́ння

2) (хлеба, пирога) скори́на, скори́нка, шкури́нка; диал. шкори́на, шкори́нка

* * *

* * *

gener. palmature (верхняя плоская часть рога оленя), paumure (верхняя плоская часть рога оленя)

1) ( верхняя часть туловища) petto м.

2) ( женская) seno м., petto м., poppa ж.

* * *

1) petto m, torace m

2) ( женщины) seno m, petto m; poppa разг.

••

* * *

1) gener. petto, (женская) seno

2) colloq. tetta (женская)

3) anat. torace

1) вінець (р. -нця), вінчик, обідець (р. -дця). [Срібні вінці богів. Золотий обідець];

2) (лента, полагаемая на чело усопшего) вінчик;

3) (ободок на верхнем краю сосуда) вінця (мн.) (р. -нців);

4) (бот.) віночок;

5) (венчик зуба) вершок, вершечок, коронка. Венчиковидный - віночкуватий.

* * *

1) (уменьш.: веночек) віно́чок, -чка, ві́нчик

2) (уменьш.: ореол вокруг светил) ві́нчик

3) бот. віно́чок, ві́нчик

4) ( верхний ободок сосуда) ві́нця, -нець, ві́нчик

5) ( верхняя часть зуба) ві́нчик, верше́чок, -чка; ( коронка) коро́нка

6) церк. ві́нчик

1) гранка, грань (р. -ни), руб, рубіж (р. -іжу), рубежик, пруг, пружок (р. -жка). Верхняя грань предмета - гребінь (р. -беня). Боковая г. - стінка;

2) см. Граница.

* * *

1) грань, -ні; ( предел) межа́

2) ( гранение) гранува́ння

1) (на теле) шкурка, шкурочка (зап. шкірка, шкірочка), нашкурок (-рка). [Хоч і дуже вдарив, але тільки зідрав шкурку (Сл. Ум.)]. Верхняя, наружная -ца (надкожница), анат. - епідерма, нашкурень (-рня);

2) (плёнка на молодых частях растений) шкурка, шкурочка (зап. шкірка, шкірочка), шкуринка, (о)болона, (ум.) (о)болонка, (о)болоночка;

3) бот. (эпидерма) - епідерма;

4) (плодов, клубней и т. п.) шку[і]рка; ум. шку[і]рочка, шкуринка, (обычнее) лушпа, лу(ш)пина, лушпайка, ум. лушпайочка, соб. лушпайя (ср. р.), лушпиння; срвн. Кожура 1. [Як положиш кислицю у піч спектись то шкурка на ній репне (Дещо). Я для качок накришила лушпайочок з картоплі (Звин.)];

5) (плева на жидкости) шкурка, шкурочка, плівка, кожушок (-шка). [Збери шкурку з гладущика (Брацлавщ.). Я дуже люблю кожушок на паренім молоці (Звин.). Нічого вона так не любила, як плівку з молочної каші (Кон.)].

* * *

1) ласк. шкі́рочка, шку́рочка

2) бот. шкі́рка, шку́рка, шку́рочка

1) млин (-на). [«Де горить?» - «На степку коло млинів» - «Чиїх млинів?» - «Не знаю: чиїсь вітряки» (Звин.)]. -ца верхняя, нижняя - горовий, низовий млин. -ца ветряная - вітряк (-ка), (ум. вітрячок (-чка)), вітряний млин; (голландск. системы) кругляк, (немецк. сист.) ступник (-ка). [Край ниви стоять вітряки (Коцюб.)]. -ца водяная - водяний млин, (млин-)водяк (-ка), гребляний (гребльовий) млин, (небольшая) млинок (-нка), (диал.) млиниця; (с наливным колесом) корчак (-ка), корочний млин; (с подливным колесом) підспідник, підсубійник, підсубійок (-бійка), підсубійний млин; (действ. только в половодье) вешняк (-ка); (у берега реки: на Днестре) байдак (-ка). [Люди коло ставу млини будували (Рудан.). На цьому ставку колись був млин-водяк (Переясл.). Два млини гребльових, а два вітряних (Март.). Пускаєте воду на колеса млинів-вешняків (Куліш)]. -ца конная (или воловья) топчак (-ка), топчій (-чія), (конная) ступак, ступчак. [Топчемося, наче воли на крузі в топчаку (Кониськ.)]. -ца кофейная - млинок (до кави). [Купив млинок до кави (Марков.)]. -ца крупичатая (крупичатка) - питель (-тля), питльовий млин. [Мельник привик до тукотання питля (Франко)]. -ца крупяная (крупорушка) - см. Круподёрня. -ца мукомольная, хлебная - млин. -ца паровая - паровий млин. -ца пильная - см. Лесопильня. -ца пловучая - (на)плавний млин, плавак, пливак, гончак, (на лодках) лодяк (-ка). -ца ручная - ручний млин, жорно и (чаще, мн.) жорна (-рен). [Мав жорна, що руками хліб мелють (Чуб. II)]. -ца сукновальная - валюша, (реже) фолюша; срв. Сукновальня. Поехать, пойти на -цу - поїхати, піти до млина. Место, бывшее под -цей - млинисько, млинище;

2) см. Пустомеля.

* * *

1. прич. от шыргыжалаш

2. в знач. сущ. улыбка

Сравни с:

шыргыжалмаш